"...Навіть спроба (настільки ж значна, наскільки й справедлива) зрівняти в правах гуманітарні й природничі науки, що її Герман Гельмгольц зробив у своїй славетній промові 1862 року, хоч як він наголошував на перевазі гуманітарних наук у їхньому загальнолюдському значенні, зберегла негативність логічної їх характеристики з погляду методичного ідеалу наук природничих. Гельмгольц розрізнює два різновиди індукції: логічну й мистецько - інстинктивну. Але це означає, що обидва способи мислення він розрізнює в основі не логічно, а психологічно. Обидва вони послуговуються індуктивними висновками, але процес, що передує висновкові в гуманітарних науках, - це неусвідомлюваний умовисновок. Тим самим практика гуманітарної індукції пов'язана з особливими психологічними умовами. Вона вимагає своєрідного чуття такту, й для неї необхідні різноманітні духовні якості, наприклад, багата пам'ять і визнання авторитетів, тоді як самоусвідомлювані умовисновки вченого - природничника, навпаки, засновуються цілковито на користуванні власною свідомістю."
Істина і метод / Г.Г. Гадамер ; пер. з нім. О. Мокровольського. - Київ : Юніверс, 2000. - 2 т. - (Філософська думка). - Включ. бібліогр. посилання. - Включ. покажч.
На мою думку, наукова діяльність є рушійною силою, яка діє як в межах навчального процесу, так і поза ним
ВідповістиВидалити